Наша творчість

Наша творчість (4)

Переді мною енергійна, молода, інтелігентна, тендітна пані. Це Світлана Кметик – директор Української школи «Наше майбутнє», за сумісництвом директор Мадридського навчально-консультаційного центру Міжрегіональної Академії управління персоналом. Ви дещо не вписуєтеся в стереотип директора, радше схожі на випускницю старшої школи. А якщо серйозно, то Вас можна назвати представником директора з новим типом мислення, «людина творчого неспокою» - саме так характеризують Вас люди, що спілкувалися з Вами.

Нещодавно Ви захистили дисертацію на науковий ступінь доктора філософії в галузі освіти. Вітаю Вас. І в зв’язку з цим перше запитання. У Вас різнопрофільна освіта, дві вищі освіти. Ви успішно могли б зайнятися багато чим. Чому саме освітня нива? Хто був автором ідеї? Яку мету ставили?

З дитинства всі дівчатка мріють про професію медсестри, вчителя, лікаря... Я - не виняток. Хоча в певні періоди життя мої бажання кадинально відрізнялися. Та одне я зауважила чітко: мене завжди вабила робота з дітьми. В Україні я працювала в кабінеті здорової дитини, адже моя перша освіта медична. Так, напевне, я могла б успішно вибрати більш прибуткову професію і це мені щоразу повторюють мої знайомі і навіть рідні, але я дуже обурююсь на такі зауваження, адже не все в житті оцінюється грошима. Я не знаю коли це сталось. Здається, коли привела своїх дітей перший раз у перший клас суботньої української школи. Саме тоді зрозуміла, що не зможу більше без цієї атмосфери. Постійна підготовка до навчального процесу, розробка нових методик викладання, проведення культурних заходів, нові ідеї для розвитку індивідуальних можливостей кожного з учнів, і, основне - досягнення результату, стали моєю ціллю на даний період життя.

Що мають знати батьки про функціонування українських шкіл в Іспанії? Кому вони підпорядковані?

Українські школи за кордоном працюють на базі громадських організацій, зареєстрованих в Іспанії, і багато з них співпрацюють з Міжнародною українською школою. Учні є екстернами МУШ, а закордонний український заклад виконує функцію такзваного репетитора. Двічі на рік Міжнародна українська школа проводить атестацію учнів очно або в онлайн режимі, в наслідок чого кожен учень отримує документ про освіту державного зразка України.

Так склалося, що найбільші за чисельністю українські школи існують в місцях найбільш компактного проживання українців. Поряд із фактором «скільки коштує» спрацьовує і «недалеко їхати». Ваша школа не знаходиться в такому районі, проте успішно функціонує вже 7 років. Чи відчуваєте Ви конкуренцію, чи враховуючи ці фактори, можна про неї говорити взагалі?

Свідомо володіючи нашими функціями діяльності, кожен зрозуміє, що ми не можемо конкурувати з великими школами, адже ми є закладами різних типів. Поясню. Суботня українська школа є одноденним закладом. Уявіть собі ситуацію: ми є репетиторами. Який репетитор отримає кращий результат? Той, що працює з 3-5 дітьми, чи той, що з 25? За один урок читання в першому класі, окрім подачі нової теми, Ви можете почитати чи перевірити домашнє завдання особисто з 5 учнями, тоді, як до 25-го учня черга прийде аж на 5 тиждень. Аналогічно відбувається з іншими дисциплінами. Звідси виходить і результат. Тому кожен з батьків обираючи навчальний заклад своїй дитині, обирає його в залежності до своїх потреб.

Серед батьків можна умовно виокремити тих, хто приходить у школу за саме українським документом про освіту державного зразка, який дає можливість продовжити навчання в українських ВНЗ, тих, хто хоче за його допомогою дати дитині можливість дуже легко отримати вищу освіту за кордоном (через процедуру еквіваленції) і тих, хто в школі бачить спільноту і культурне середовище, де їхня дитина відчує свою приналежність до української спільноти. З якою постановкою питання приходять батьки до Вас? Чого вони очікують на виході, по закінченню Вашої школи?

З роками у нас відсіялись сім’ї, які приходили за легкою наживою. Якось природньо склалось так, що кожна дитина, кожна родина, яка залишилась у школі, має чітко сформовані цілі і цінності, навички працювати і отримувати, відчуття відповідальності за себе і за колектив.

Яка помісячна оплата за навчання? За що платять батьки у школі?

Вартість навчання в нашій школі 30Є в місяць. Оплата символічна, адже підсумувавши - це 24 – 30 год навчання у місяць, не враховуючи додаткових курсів і консультацій, які проходять, практично за індивідуальними програмами. Також в нас є послуга домашнього обіду за окрему плату, дітям подобається і батьки задоволені.

На роботі людина співпрацює і працює в колективі, в одному. Специфіка Вашої роботи полягає у співпраці одночасно у трьох напрямах: діти, їх батьки і родичі, вчительський колектив. Які Ваші враження? З ким важче?

Працювати як в одному, так і в трьох напрямках буває нелегко, до кожного треба знайти підхід. Протягом всієї своєї управлінської діяльності я постійно стараюся удосконалювати свою професійну компетентність, навики психології та педагогіки, покращувати організацію навчально-виховного процесу, здійснювати аналіз допущених помилок і шукати найефективніше вирішення шкільних проблем. Та все ж таки мені допомагає те, що я працюю з свідомими батьками, розумними дітьми та відданим колективом. Звичайно, не можу не згадати і про свою сім’ю та родину: завдяки їхній постійній підтримці втілюються у життя всі мої творчі ідеї.

Коли запитуєш дітей, якою має бути школа, відповідь проста: щоб не школа. Як у Вашій школі побудований процес навчання? Як проходять навчальні будні? Що маєте в своєму арсеналі, щоб зацікавити, подивувати?

Кожен навчальний день хочеться зробити нетрадиційним, іншим, ніж попередній. Попри традиційні методи навчання, без них нікуди, ми стараємось залучати іноваційний підхід, який передбачає створення навчального середовища, що стимулює вироблення умінь і розвиток інтересів кожної дитини. Дитина для нас є центром навчального процесу, а діти засвоюють щось нове, краще, коли відчувають себе захищеними, впевненими в собі, люблячими і потрібними. Тому на перше місце постає питання про формування колективу, партнерських стосунків між дітьми і дорослими. У групі створюється відчуття єдності, радості через виконання пісень, участь в іграх, заняттях, бесідах. Вчитель виконує роль іскри, що запалює свічку, а не наповнювачем чаші. Отже, вчитель не повинен переповнювати свідомість учня сухими фактами, натомість зацікавлювати, мотивувати його до пізнання і засвоєння нового.

Також велику увагу приділяється особистісному розвитку дитини. Адже для того, щоб дитина досягла успіху в інтелектуальній сфері, розвивала сприйняття, увагу, пам’ять, мислення, пізнання повинно бути радісним, приносити дитині справжнє задоволення. Не менш важливим чинником є формування позитивної самооцінки дитини. Тоді вона не буде боятися робити вибір, братися за нове, помилятися, а буде активно досліджувати, експериментувати, мислити і крок за кроком іти до успіху.

Що школа пропонує для дозвілля, позакласної роботи?

В позаурочний час ми часто їздимо на екскурсії, відвідуємо музеї, театри, проводимо споривні ігри та конкурси, культурні заходи у парку (козацькі забави, веснянки), беремо участь у фестивалях, концертах, феєріях, виставках.

Що вважаєте досягненням школи?

Нашим першим досягненням є співпраця з Міжрегіональною Академією управління персоналом м.Києва – найбільшим вищим навчальним закладом приватного типу. Українська молодь, перебуваючи за кордоном, має можливість працювати і здобувати вищу освіту одночасно. Також студенти МАУП проходять оплачувану практику в найкращих готелях Іспанії і її прилеглих островів.

Вартує уваги, і я вважаю це досягненням, що троє випускників нашої школи цього року склали ЗНО і вступили на навчання в МАУП на факультет «Міжнародні відносини і дипломатія». Для нас це гордість, це результат і показник рівня навчальних досягнень учнів школи, адже не кожен учень суботньої школи і навіть п’ятиденної в Україні, може успішно скласти Зовнішнє Незалежне Оцінювання на високі та середні бали.

І найбільшим досягненням 6-ти років нашої праці є відкриття омріяної Академії позашкільної освіти – ARISTOTLE’S SCHOOL, яка надає знання, формуючи вміння та навички за інтересами, забезпечує підготовку до активної професійної та громадської діяльності учнів, студентів і слухачів. У нас навчаються як українці, так і іспанці, а також вихованці інших національностей. Так ми поєднуємо українську, іспанську та британську освіту, вивчаємо та аналізуємо програми, що дає змогу не дублювати матеріал та покращити результат.

Ви не тільки директор і вчитель, Ви ще мати, дружина, просто жінка. Як Вам вдається це поєднувати? Хто Ваші помічники?

Школа – це наша сімейна справа. Щодня у нас з чоловіком ідуть бесіди та дискусії щодо організації робочого процесу, минулих подій, нових ідей. Діти, підростаючи, самі цього не помічали, коли прив’язались до школи, як до чогось Святого. Роки не пройшли дарма. Ми привили їм свою любов до України, її культури і освіти. Старший син закінчивши одинадцятий клас, вступивши в МАУП та здобувши відповідний сертифікат, залишився практикувати в школі англійську мову в початкових класах, мотивуючи тим, що 8 років ходив щосуботи в школу і зараз просто не зможе залишитись вдома в час, коли ми в школі.

В Україні сформувалася тенденція до чіткого розмежування: держава – окремо, а країна, народ – окремо, бо, напротивагу всім законам логіки, на даному етапі в Україні держава, ніби спеціально існує, щоб максимально ускладнити життя простому громадянинові. Але все ж, на яку допомогу з боку держави Ви очікуєте?

Ми звикли працювати самостійно, на велику підтримку від держави не сподіваємось. Але є речі, без яких ніяк. Добре було б, якщо б підручники за новою програмою друкували вчасно, адже щороку виникає аналогічна проблема: нова програма затверджена, а підручників немає.

Також щороку на серпневій нараді в МОН у Києві ми вносимо пропозиції щодо можливості підвищення кваліфікації наших вчителів і зарахування їм педагогічного стажу, але щоразу отримуємо відповідь, що це дуже складно і практично неможливо. Виходить, що вчителі працюють в нас по 10 років в школі і вважаються без стажу в Україні. Це для нас проблема, тому що вчителі не мають достатнього стимулу до самовдосконалення та самоосвіти. В майбутньому все ж таки сподіваємось на позитивне вирішення цих питань.

Розкажіть про інші започатковані проекти.

Проектів на майбутнє маємо достатньо, але розказувати їх завчасно не є доброю прикметою. Тому не будемо смішити Бога, розповідаючи свої плани, як він покерує, так і буде.

Бажаю Вашій школі і Вам подальшого зростання, підтримки і розуміння. Нехай Ваша праця завжди буде належно оцінена.

Спілкувалася Світлана Кородай


День вигнання нацистських окупантів

28 жовтня 2014 Україна відсвяткувала 70-у річницю вигнання нацистських окупантів зі своєї територіїї .Щорічно, 28 жовтня українці вшановують пам'ять ветеранів та загиблих у війні, які героїчно боролися з фашистськими загарбниками. Внесок українського народу під час Другої Світової Війни, беззаперечно, є дуже вагомий. Майже всі важливі та маштабні бої відбувалися на території України. Вся країна була повністю окупована нацистами.Наш народ найбільше постраждав під час  Другої Світової Війни.Українці, поряд з іншими учасникам  антигітлерівської коаліції - це народ переможець. Близько 8-9 мільйонів загиблих, повна розруха та довгі і тяжкі роки відбудови,ось ціна, яку заплатила Україна за перемогу. В українській школі "Наше майбутнє "м. Мадриду також вирішили вшанувати пам'ять учасників тих бойових дій,підготувавши тематичний відкритий урок для учнів 5-11класів. Нашим завданням було: висвітлення та обговорення подій  1939-1945рр. Було дуже  цікаво спостерігати за реакцією дітей, які з великою увагою слухали про події які пережила країна за роки війни. Після лекції діти задавали запитання і старшокласники, які відчули свою перевагу у віці та знаннях, нібито взяли цих маленьких пташенят під свої крила знань,охоче відповідаючи їм на запитання. Кожен прагнув розповісти що він знав і що чув про ті роки, а також про своїх родичів, які приймали участь у боях. На якусь мить здалося,що це не ми, а вони нам готували лекцію,нехай без зарозумілих слів та термінів, але з щирими дитячими переживаннями щодо тодішніх подій. Після закінчення лекції в моїй душі вирувало два почуття: почуття гордості та вдячності.Гордості за цих маленьких діточок,більшість з яких народилася за кордоном, а деякі навіть і не були на Україні, але які з великою радістю кажуть, що вони -українці і прагнуть якомога більше дізнатися  про свою Вітчизну. Бо доки ми та наші діти й правнуки будемо памятати тих, хто віддав своє життя за нашу свободу, вони будуть жити в наших сердцях.
Велика дяка вчителям,які майстерно доносять знання до самих сердець, цих маленьких патріотів.Також дяка батькам,які незважаючи на постійну нестачу часу,приводять своїх дітей до суботньої школи,щоб ті в свою чергу мали змогу вивчити історію та мову свого народу. Я вірю, що спільними зусиллями нам вдасться виховати гідний майбутній цвіт української нації. Адже, без минулого,немає майбутнього.Слава Україні!
Автор: Ольга Самотес
Неділя, 22 травня 2011, 18:20

На честь приїзду МУШ

Написала Світлана Кметик

У нашій школі свято нині -  

Ми зустрічаємо гостей із України!

До зустрічі ми щиро готувались,

Увесь цей рік старанно ми навчались.

Неділя, 22 травня 2011, 18:07

Великдень у моїй родині.

Автор Володимир Кметик


Великдень у моїй родині,

Проходить, мов на Україні.

Ми любим писанки творити,

А також, пасочку святити.