Неділя, 28 серпня 2011, 18:06

Вікова криза дошкільнят

Написала  Світлана Кметик
Оцінити
(1 голос)

При словах “вікова криза” найчастіше згадується словосполучення “40 років”. Про вікові кризи в дошкільнят говорять набагато менше, і найчастіше батьки просто сприймають поведінку маляти як хандру, котру ще століття тому лікували різкою чи ремінцем. Але не поспішайте хапатися за історично випробувані ліки: не все так просто, однак і не все так страшно, як вам здається…



Всі батьки, бабусі, дідусі знають з власного досвіду, що таке дитяча криза 1 року, 3 років, 7 років.
Безпосередність, імпульсивність, яскрава емоційність, надмірна активність і допитливість характеризують дошкільня. Ці риси, які в дорослих уже давно пішли в минуле, викликають постійне бажання здійснити на дитину виховний вплив.
Але щоб цей “виховний вплив” пішов на користь і вам, і дитині, необхідно не просто наполягати на своєму дорослому рішенні, а розуміти природу дитячої психіки й закономірності її розвитку.
Видатний психолог Л.С.Виготський писав “Розвиток дитини – це не що інше, як постійний перехід від одного вікового щабля до іншого, пов’язаний зі зміною й розбудовою особистості дитини...”
Отже, кризи чергуються зі стабільними періодами розвитку. Спокійні періоди розвитку дошкільняти:
– від народження до року
– від року до трьох років
– від 3 до 7 років
Кожен стабільний період завершується кризою розвитку. Навіщо ж вони потрібні, ці кризи?
Справа в тому, що до кінця кожного стабільного періоду в дитини повинна сформуватися певна риса, яка дозволить малюку повноцінно розвиватися в наступній стадії. Ця риса необхідна для подальшого нормального психічного розвитку дитини. Якщо ця риса не сформується (або формується неналежним чином), то особистісний розвиток гальмується й веде до виникнення комплексів і небажаних рис характеру дитини (які виявляться значно пізніше).
Отже, що це за риси:
– до кінця першого року життя формується “базова довіра”, тобто дитина відчуває довіру до матері, до світу, відчуття “я гарна, мама гарна, світ гарний”. Ця риса дозволяє дитині активно й без побоювання освоювати навколишній простір, коли вона починає ходити. Це означає, що дитина психологічно дозріла для того, щоб активно “перевіряти на зуб” усе, що попадає в її поле зору. Для неї все добре, вона не має відчуття небезпеки, тому часто залазить туди, куди не треба (або небезпечно) і ніякі угоди й заборони мами її не зупиняють. Криза 1 року починається, коли дитина постійно тікає, не слухається, скрізь лізе, все хапає й т.д.
– до третього року життя в дитини формується “самостійність”, тобто здатність здійснювати дії самостійно, без мами. І це знамените “я сама” припадає саме на 3-річний вік. Ця риса дозволяє дитині активно відстоювати свою позицію, право на свою думку. Дитина вимагає поваги до себе як до рівної.
Це викликає хвилю обурення в батьків, оскільки 3-річну дитину ще важко назвати дорослою, і давати їй повну свободу дій та самостійність не завжди можливо.
– до 6-7 років у дитини формується “ініціативність”, тобто здатність фантазувати, вигадувати щось своє, пропонувати своє рішення й діяти в цьому напрямку для реалізації своїх задумів. По-іншому ініціативність проявляється в пізнавальній активності, тобто в бажанні дізнаватися щось нове. Криза починається, коли маля йде в школу і якщо в нього не сформувався пізнавальний інтерес. Доводиться виконувати нудні (для деяких), складні, незрозумілі, непотрібні завдання, гра закінчилася.
Батьки дивуються, чому з дитиною відбуваються такі зміни.
Насправді в дітей просто з’являються нові потреби, а старі форми задоволення цих потреб заважають дитині й перестають її влаштовувати.
Дитина готова переходити на новий рівень відносин, але часто буває, що не готові батьки, які всіляко стримують дитину на попередньому етапі відносин.
Тому кризи розвитку – це не причина негативного й бунтарського поводження дитини, це тільки прояви й симптом того, що дитина дорослішає, а батьки не готові підлаштовуватися під нові потреби свого чада.