Неділя, 28 серпня 2011, 18:10

Роль батьківства у сім”ї

Написала  Світлана Кметик
Оцінити
(0 голоси)

У батьківстві — велика місія продовження роду людського, творення нової людини, спадкоємність прийдешніх поколінь, морального удосконалення особистості й роду людського в новій, створеній батьком та матір’ю особистості. Батько продовжує себе в сині й доньці, виражає й розвиває себе в них, зливаючи своє духовне начало з началом матері, яка дає народження їх дітям. Чим більше мати проявляє смирення до свого чоловіка, тим більше діти поважають батька, тим більш віддано люблять його. Тоді батько й мати стають одним цілим.


Батька треба поважати за те, що він відповідальний. Від того, як він виконує свої обов’язки, залежить те, чи будуть йому підкорятися дружина та діти. Його мужність допомагає захищати, оберігати дружину та дітей.

Батько, який турбується про здоров’я та благополуччя своєї сім’ї, стає в ній осереддям моральності. Честь і гідність батька треба берегти й множити, а не ставитися до них як до капіталу, на який можна жити, за який можна придбати блага й привілей.

Батько зобов’язаний бути справжнім чоловіком, лише тоді його воля стає силою, здатною спрямовувати думки, почуття, бажання дружини та дітей. Батько — найрідніший, найдорожчий для тебе. В його образі виражається людська відповідальність за твій прихід у світ, за кожний твій крок і вчинок, за весь твій життєвий шлях.

А хто така мати? Мати одухотворяє живу крихітку духом народу, рідним словом, думкою, любов’ю та відданістю. Берегти матір означає дбати про чистоту джерела, з якого ти пив з першого свого подиху й питимеш до останньої миті свого життя.

Культура матері в духовному житті дітей — це повага, пошана, любов, пройняті глибоким розумінням. Без матері — найдорожчої в світі людини — світ має здатися дітям убогим і побожним і вони повинні оберігати серце матері, бо воно невичерпно щедре й нескінченне в своїй любові.

Чутливим і співчутливим, здатним по-справжньому любити й жаліти батька та матір може бути лише те дитя, яке знає не тільки радість, а й що таке важко. Якщо дитина не знатиме, що таке батьківський та материнський біль, вона може ввійти в життя легковажною. Дитина повин-на якомога раніше замислюватися, думати, міркувати, тоді її дитячі почуття будуть набагато глибшими. Треба бачити все, що відбувається в дитячій душі, і знайти до кожного серця такий підхід, щоб взаємини дитини зі світом, з явищами й фактами, з людьми пробуджували в ній різні почуття та роздуми.

Громадянин-трудівник, мужній і несхитний воїн, готовий покласти голову за свою віру та свої переконання, або турботлива жінка, яка вміє попіклуватися про тих, хто поруч, можуть вирости тільки у справжній сім’ї. Це сім’я, де батько й мати люблять і поважають один одного, де батьки й діти піклуються один про одного, де брати та сестри живуть у згоді та мирі. Така сім’я ніколи не загине, а буде вічно процвітати.